У чому полягає літературна діяльність Миколи Лукаша?

Ми учні другої групи отримали завдання від викладача зарубіжної літератури Лобєєвої Я.М. дізнатися у чому полягає літературна діяльність Миколи Лукаша? 

 Для вивчення даної теми ми визначили мету і завдання проекту, розробили план роботи над проектом. Далі ми відвідали бібліотеку, попрацювали з друкованими джерелами,ознайомилися з Інтернет-джерелами. У результаті проведеної роботи ми зібрали, проаналізували та систематизували інформацію щодо літературної діяльності Миколи Лукаша. Ще раз обговорили зібрану інформацію, зробили висновки: 

Микола Лукаш - блискучий поет і лінгвіст,  геніальний митець, який у радянські часи подарував українському читачеві понад 1000 видатних творів світової літератури від 100 авторів.  

"Він умів радіти слову, відчував, любив і леліяв його, як дитину", - Володимир Житник про Миколу Лукаша.

Близько 1950 року його перекладацьку майстерність  помічена визнаним уже на той час письменником і перекладачем Максимом Рильським.

1953 року виходить друком перший переклад Миколи Лукаша, а у 1955  друкується його "мегатвір", найулюбленіший автором "Фауст" Ґете, що приносить митцю першу й вічну славу як перекладачеві.

1956 р. Микола Лукаш вступає до Спілки письменників України, 1958 року повертається до Києва, працює в журналі іноземної літератури "Всесвіт", що стає найпопулярнішим українським щомісячником, наклад якого сягає 50 тисяч. 

З середини 1950-х по 1973 рр. Микола Лукаш здійснює більшість своїх найкращих перекладів - "Дон Кіхот" Мігеля Сервантеса, "Декамерон" Джованні Боккаччо, "Пані Боварі" Гюстава Флобера, поезії Бернса та Гейне, Шіллера й Верлена, Рільке, Гюго, Міцкевича, Тувіма, Маяковського та багатьох інших - поезія й проза всіх напрямів і стилів. Саме Микола Лукаш чи не вперше в європейській літературі здійснює сміливий есперемент, перекладаючи на українську поезію Фредеріко Гарсія Лорки, написану галісійським діалектом іспанської мови, за допомогою також діалекту - гуцульського. Володіючи феноменальним словниковим запасом із самих глибин народної мови, не боїться Микола Лукаш й інших творчих ноу-хау, здебільшого вдало використовує у своїх перекладах маловживані українські слова, в т.ч. питомо поліські, створює й неологізми. 
Отже, підсумувати наше дослідження ми можемо словами Мирослави Лещенко:  "Образно кажучи, Миколу можна порівняти з диригентом оркестру, в якому він вловлює партію кожні­сінького оркестранта. Це унікальна особливість його таланту! А що вже казати про "Декамерон" Джованні Боккаччо, котрий українські читачі зачитували до дірок!